Собаки гавкають - це їхній природний спосіб спілкування. За допомогою голосу вони попереджають про небезпеку, виражають емоції чи просто вимагають уваги. Але бувають випадки, коли гавкіт перетворюється на проблему. Хазяїн приходить додому втомлений, а сусідка вже втретє за тиждень скаржиться, що пес не дає спати. У такі моменти виникає думка: «Що ж робити, як навчити вихованця поводитися тихіше?»
Почнемо із простого спостереження. Не кожен гавкіт однаковий. Один пес заливається дзвінким «караулом», коли чує кроки за дверима. Інший верескливо виражає радість, побачивши господаря. Третій починає "коментувати" будь-який шум на вулиці. І перш ніж боротися зі звичкою, важливо зрозуміти її джерело. Іноді це тривога, іноді нудьга, а часом банальне бажання спілкування.
Господарі часто роблять помилку: починають кричати на собаку у відповідь або карають її. Але з погляду тварини це дивно: «Я гавкав, а господар приєднався, тільки голосніше!» У результаті гавкіт посилюється. Тому перше правило — не розпочинати змагання з гучності. Набагато продуктивніше переключити увагу вихованця.
Уявімо, що собака гавкає на стукіт у двері. У цьому випадку можна привчити її реагувати інакше: після першого сигналу господар спокійно кличе собаку, дає команду «місце» і заохочує ласощами, якщо той перестав гавкати. Повторюючи цю схему, собака розуміє: тиша приносить нагороду.
Нудьга - ще одна часта причина. Залишений один на цілий день пес починає гавкати, бо йому нема чим зайнятися. Тут допоможе довга прогулянка перед доглядом чи іграшки, з якими тварина може грати самостійно. Іноді навіть звичайна пластикова пляшка з кормом усередині перетворюється на захоплююче заняття на пару годин.
Особлива історія — маленькі собаки, у яких гавкіт стає майже «фірмовою рисою». Тут важливо враховувати, що не визначає рівень енергії. Йорк або шпіц може бути значно галасливішим, ніж вівчарка. Таким вихованцям потрібно давати більше фізичних навантажень та команд, щоб вони відчували себе зайнятими.
Не можна забувати і про емоційний стан господаря. Собаки тонко відчувають настрій. Якщо людина роздратована, кричить чи веде себе нервово, вихованець сприймає це як сигнал тривоги і починає гавкати ще більше. Спокій та послідовність — ось що працює у довгостроковій перспективі.
Можна виділити кілька робочих прийомів, які найчастіше допомагають:
- ігнорування непотрібного гавкоту та заохочення тиші;
- навчання командам "тихо" або "не можна" з подальшою винагородою;
- створення умов для виплеску енергії через прогулянки та ігри;
- поступове звикання до подразників (наприклад, до звуку ліфта чи дзвінка у двері).
Іноді гавкіт викликаний медичними причинами: болем, проблемами зі слухом чи тривожними розладами. Якщо собака несподівано почав гавкати частіше і голосніше, варто показати її ветеринару, щоб унеможливити хвороби.
Важливо розуміти, що повна відсутність гавкання — неприродна. Собака повинен мати можливість висловлювати емоції. Завдання господаря — не позбавити її голосу, а навчити його використовувати доречно. Це тривалий процес, що потребує терпіння. Але результат того вартий: спокійний вихованець і задоволені сусіди.
Адже в кінцевому рахунку собака не прагне дратувати чи шкодити. Її гавкіт — це лише спосіб сказати: «Подивися на мене, я відчуваю щось важливе». Почувши цей сигнал, господар може або розсердитися, або порозумітися. І саме у другому варіанті народжується гармонія, за якої і людина, і її пухнастий друг почуваються щасливими.